Поршнева група
Оберіть підкатегорію
Двота́ктний двигу́н (англ. two-stroke engine) — поршневий двигун внутрішнього згоряння, в якому робочий процес в кожному з циліндрів відбувається за один оберт колінчастого вала, тобто за два ходи поршня. Двотактний двигун внутрішнього згорання винайшов український інженер Михайло Кос для приводу механічної пилки фірми Маль в Торонто.
Цилінр є центральною робочою частиною поршневого двигуна в якому поршень переміщається. Циліндр двигуна вважається однією з найважливіших частин двигуна внутрішнього згорання . У двотактному двигуні кінець робочого ходу і початок такту стиснення відбуваються одночасно, при цьому впускна і випускна функції відбувається в той же самий час. Двотактні двигуни в основному використовуються в невеликій бензотехніці такій як бензопили, мотокоси скутери . Відмінністю циліндра двотактного двигуна є те що в ньому присутні впускні і продувні отвори. Сам циліндр як правило, має моноблочну конструкцію тобто виглядає як одне ціле. В якості матеріалів, які використовуються для виготовлення корпусів двигунів, застосовуються алюмінієві сплави, та інші метали також для більшиш двигунів використовується чавун. Зовнішня частина корпусу циліндра оребрена оскільки це дозволяє не перегріватись і охолоджувати його під час роботи, кращого відведення тепла від циліндра. Корпус, через ущільнювальну прокладку кріпиться до картера, в опорах якого встановлюється колінчастий вал. Робочу поверхню алюмінієвих циліндрів покривають шаром хрому, це дає можливість хорошої зносостійкості і більшої довговічності. Чим краще виконане хромування тим більшим є ресурс циліндра і двигуна вцілому.
Двотактні карбюраторні двигуни системи мащення не мають. Змазування проводиться оливою, розчиненою у бензині. Під час руху паливної суміші в картері вона частково розшаровується, і олива у вигляді крапель осідає на деталях двигуна.